Винна етикетка бере свої джерела з давніх часів.
Так, дивлячись у далеке минуле, можна побачити етикетку не як малюнок, а як елемент різьблення. Примітно, що першими етикетками можна вважати написи на амфорах та глиняних посудах, які використовували римляни для перевезення вина.
Найдавніша винна етикетка, яку вдалося знайти археологам, датується 51 роком до нашої ери — на амфорі зберігся напис “Lun-Vet/A-III-R/X/M/Valeri Abinnerici / Cornelia” (Старий Місяць, вік три роки, червоний), виробництва Валеріо Абіннерічі та Корнелія”).
Своєю чергою, в Північній Європі в цей же період для перевезення вина активно використовувалися бочки, тому написи робилися крейдою або вугіллям.
Минали роки, і коли скляна пляшка стала звичайним явищем для виноробства, винна етикетка набула вигляду дерев’яної дощечки або згорнутого пергаменту, які прив’язували до шийки пляшки мотузкою. Така етикетка проіснувала досить довго – до 18 століття.
Поворотний момент у світі винних етикеток настав у 1796 році, коли була винайдена літографія.
Спочатку етикетки робили у класичному стилі та вказували лише назву вина. Через півстоліття на винних етикетках почали з’являтися картини художників. А з 50-х років 20 століття більшість виноробних країн створили закони, якими ухвалили, що етикетка на пляшці вина має нести якнайбільше інформації про вино та його виробника. Зважаючи на це, більшість виноробів перестали прикрашати свої вина зайво художніми творами. Такі правила є у світі вина і сьогодні.
Прочитання винної етикетки – це момент знайомства з тим чи іншим вином: вміючи прочитати необхідну інформацію, Ви зможете скласти загальну картину того, що знаходиться всередині пляшки. Хоча, звичайно ж, остаточним фактором при виборі вина може стати консультація сомельє та особистий досвід.
Етикетка для вина – це свого роду паспорт.
Тобто, за паспортом, ясна річ, не дізнатися, що за людина перед Вами, але вік, місце народження та інші фактори, що визначають її долю, уточнити можливо. І в багатьох країнах, до речі, інформація на етикетках регламентується не менш суворо, ніж у паспортах.
Важливим є зміст контретикетки.
Для тих, хто не знає, що це таке: на зворотному боці пляшки імпортер повинен приклеювати етикетку українською мовою, яка містить дані про склад продукту, адресу виробника та термін зберігання вина. На «задній» етикетці можуть бути також наведені різні деталі: історична довідка регіону, кліматичні умови, в яких був вирощений виноград, технологічні подробиці збору та виробництва, що завгодно.
Загалом, контретикетка для вина, яку часто називають «задньою» етикеткою, несе в собі не менше, а часом і більше інформації, ніж основна етикетка. Якість паперу та поліграфії контретикетки дозволяють зробити деякі висновки про вміст пляшки, а вже якщо контретикетка відсутня, можна засумніватися в справжності напою.
Крім етикетки, на пляшку може наклеюватися кол’єретка (від французького col – «шийка»), або, як її ще називають, кол’єретка. Ця вузька паперова смужка розміщується під шийкою пляшки. Найчастіше на кол’єретка вказується миллезим, що позбавляє виробника необхідності щорічно передруковувати етикетку.
На перший погляд, нічого складного. І справді, на багатьох етикетках все чітко позначено, хоча часто трапляються й такі написи, які завжди зрозумілі.
Винні етикетки Нового світу
Винні етикетки Нового світу – найпростіші для розуміння. Вони завжди виконані англійською мовою, яка для більшості сьогодні є “другою рідною”, що суттєво полегшує їхнє сприйняття. Крім того, у країнах Нового світу немає чіткої регламентації та класифікації вин, що також спрощує сприйняття винних етикеток.
Як правило, там позначено таку інформацію: сорт винограду, з якого зроблено вино, ім’я виробника, рік урожаю, а також країна і регіон виробництва.
Примітно, що деякі елітні вина Нового Світу можуть бути позначені за номером партії, назвою виноградника чи ім’ям власника. У такому разі сорт винограду, з якого було виготовлено вино, необхідно шукати на контретикетці.
Важливо: нещодавно Австралія ввела правило позначати вина зі своїх найкращих виноградників позначеннями Superior та Outstanding.
В інших країнах Нового світу офіційної класифікації якості вина, яке гарантувалося б на рівні держави, поки що немає.
- Назва виробника.
- Регіон походження винограду.
- Сорт винограду (переважний сорт вказується першим).
- Урожай (рік збирання врожаю).
- Вміст алкоголю на одиницю у відсотках обсягу.
Винні етикетки Європи
Винні етикетки Європи – набагато складніші у сприйнятті, ніж їхні аналоги з країн Нового Світу.
Це пов’язано з кількома факторами: по-перше, всі європейські виробники виготовляють етикетки для своїх вин державною мовою. Тобто, якщо Ви захочете купити пляшку французького вина, Вам доведеться розібратися з написами французькою. Якщо ж Ви побажаєте ознайомитися з винами Італії – на Вас чекають етикетки, повністю виконані італійською.
По-друге, у Європі немає правила друкувати назву сорту винограду, з якого виготовлено те чи інше вино. Зрозуміти, з чого зроблений напій, можна лише знаючи регіон його виробництва – найчастіше згідно із законодавством виноробних країн за кожним регіоном закріплено певний сорт винограду.
Також на території Європи існує класифікація вин, яка контролюється та гарантується на рівні держав. Загальний зміст цієї класифікації полягає в тому, щоб контролювати походження винограду. Тобто, якщо Ви купуєте пляшку вина із встановленою абревіатурою, Ви можете бути впевнені в тому, що дане вино було виготовлено згідно з правилами, визначеними на законодавчому рівні (виноград був вирощений у встановленому регіоні, дотримано методу виробництва та витримки).Винные этикетки Европы
Франція
Французька етикетка дуже часто здається найскладнішою для сприйняття, оскільки там багато позначень, і всі вони французькою мовою. Хоча, заради справедливості, варто зазначити, незважаючи на деякі складнощі, саме етикетка французького вина дозволяє споживачеві дізнатися найповнішу інформацію про вино.
- 1. Назва вина.
- “Mis en bouteille au château/domain” означає, що вино бутельоване в маєтку. Крім цього позначення, на етикетках французьких вин можна знайти: “Mis en bouteille a la propriété” (вино бутельоване за місцем його вирощування та виробництва), а також “Mis en bouteiile dans le région de production” (Вино бутельоване в даній географічній зоні).
- Класифікація виноградників від 1855 року: “Premier Grand Cru Classé” або інші похідні від “Cru” – найвища категорія, що означає кращі або найкращі виноградники.
- Назва аппелясьона (виноробного регіону) – класифікація якості та місця походження. Зазначимо, згідно з французькими правилами виробництва вина саме ця назва несе споживачеві інформацію про сорт винограду, з якого виготовлено вино.
- Адреса виробника.
Примітка: У деяких винах Бордо можна зустріти позначення Grand vin. Як правило, так позначають головне вино виноробні. Однак це зовсім не означає, що у цій пляшці “велике вино”.
Порада: часто, дивлячись на етикетку вина, можна побачити хитромудре позначення Superieur (superior – італійський варіант). В цьому випадку приставка “супер” не вказує на якість вина — воно просто повідомляє, що вино було витримане більш тривалий час і має більш високий вміст алкоголю, ніж просте вино з такою ж назвою.
Італія
Італійські етикетки багато в чому схожі на французькі:
- Ім’я виробника.
- Назва регіону (у разі Кьянті). Приставка “Classico” застосовується до вин, які були виготовлені в історичній частині цього регіону.
- DOCG (Denominazione di Origine Controllata e Garantita) – найвища кваліфікація італійських вин з географічного походження.
Примітка: Reserva означає, що вино було витримане триваліший час у дубових бочках, ніж ординарне вино з такою самою назвою.
Іспанія
На етикетках вин Іспанії обов’язково вказується тривалість витримки вина, яка суворо регламентується законом.
- Ім’я виробника.
- Gran Reserva означає, що вино витримувалося протягом 5 років – з них 2 роки у бочках.
- Назва регіону, де було виготовлено вино.
- Denominación de Origen Calificada – найвища кваліфікація іспанських вин з географічного походження.
Примітка: класифікація витримки іспанських вин: Crianza – 2 роки, з них 6 місяців у бочках; Reserva – 3 роки, з них 12 місяців у бочках; Gran Reserva – 5 років, з них 2 роки у бочках.
Німеччина
На етикетках німецьких вин крім класифікації по регіону, як це заведено в Європі, вказується також класифікація за рівнем вмісту цукру у вині, а також стиглості винограду.
- Назва виробника.
- Регіон походження вина.
- Урожай.
- Село та виноградник
- Сорт винограду.
- Ступінь зрілості винограду
- Загальна класифікація якості вина.
Примітка: Qualitatswein mit Pradicat (вища категорія німецького вина) ділиться на шість різних стилів, що визначаються рівнем стиглості винограду:
Kabinett – найлегше вино категорії QmP, як правило, напівсолодке (якщо не має інших позначень);
Halbtroken – напівсухе вино;
Spatlese (пізнього збору) – найчастіше солодкі вина, хоча зустрічаються і сухі, а також напівсухі;
Auslese (добірне) – вина з добірних грон дуже стиглого винограду. Найчастіше солодкі, бувають і сухими;
Beerenauslese (добірні ягоди) – солодкі вина, з добірних грон винограду, ураженого грибком благородної цвілі;
Trockenbeerenauslese (зів’ялі добірні ягоди) – солодкі вина з добірних грон винограду, що зів’яли під впливом благородної плісняви;
Eiswein (крижане вино) – вино із замороженого винограду, який збирають узимку.
На етикетці мають бути вказані:
Вміст цукру:
сухі вина — 4 г/л,
напівсухі — 18 г/л,
напівсолодкі — 45 г/л
солодкі — 45 г/л и більше.
Якщо цифри не збігаються, а вино не кріплене, це штучна добавка.
Якщо у складі є саліцилова кислота, це свідчить про порушення технічного процесу.
Дата партії проставляється окремо від решти інформації. Відбиток на етикетці та пробці має бути ідентичним.
Термін «виноматеріал» на етикетці вина — що це таке?
Виноматеріал – це безпосередньо зібраний виноград чи виноградний сік, який підлягає подальшій ферментації.
Інша назва виноматеріалу – виноградне сусло.
І коли ви, наприклад, читаєте “сухий виноматеріал” на етикетці вина – це означає просто сухе вино.
Це напій з мінімальним вмістом цукру (не більше 4 г/л), звідси й назва — сухий виноматеріал.
Що вказується на етикетці вина в Україні?
Відповідно до законодавства України, етикетка вина має містити певну обов’язкову інформацію.
На етикетці вина обов’язково мають бути такі елементи:
- Назва вина. Назвою може бути назва виноградного сорту, регіону виготовлення чи ім’я винороба. Назва вина має бути виділена на етикетці.
- Виробник. Етикетка повинна містити всю необхідну інформацію про виробника вина, включаючи адресу.
- Рік урожаю. Рік урожаю показує, коли було зібрано виноград для виробництва вина. Це важлива інформація, оскільки врожай може відрізнятись залежно від погодних умов та інших факторів. Рік урожаю не завжди може відповідати року бутилювання вина.
- Тип вина. На етикетці має бути вказаний тип вина – біле, червоне, рожеве або ігристе.
- Вміст алкоголю. Вміст алкоголю вказує на кількість спирту у вині.
- Об’єм пляшки.
- Країна походження. Етикетка має містити інформацію про країну, де вино було виготовлено.
- Додаткова інформація, яка може бути корисною для споживача. Наприклад, деякі виробники розміщують на контретикетці різні рекомендації: з чим поєднувати це вино, як його зберігати, в якому келиху краще подавати.
